«Література – це правильні слова, поставлені на правильні місця – всьо!» - Юрій Іздрик

logo
«Література – це правильні слова, поставлені на правильні місця – всьо!» - Юрій Іздрик - главная фотография

«Слепой оракул», он же поэт и прозаик Юрий Издрык в прошлую пятницу во второй раз в жизни приехал в Запорожье. Приехал, чтобы презентовать свою новую книгу «SUMMA», написанную в соавторстве со львовской журналисткой Евгенией Нестерович.

«Вся власть» внимательно слушала автора и записала для вас самые интересные его мысли за вечер. 

ЖИЗНЕННЫЙ ПРИНЦИП

«Я живу за принципом не лише не робити зайвих рухів, є ще інший принцип – якщо ти не робиш щодня щось краще, то нафіга ти взагалі живеш?» 

ПРО СВОЮ СОБСТВЕННУЮ СЕКТУ

«Я вже в такому віці, коли писати не хочеться, хочеться проповідувати. І є два варіанти: або тебе забирають у дурку і ти там проповідуєш, управляєш світом, так би мовити, під наглядом санітарів або ти збираєш якусь групу зацікавлених і можеш їм втуляти своє бачення, свої істини, звісно вимагаючи якоїсь монетизації за ці знання. Я свою секту міг би уявити так: секта для фрустрованих жінок після 45, тільки мої вірші мали б за стилістикою нагадувати більше Стаса Міхайлова». 

О НЕЛЮБВИ К СЛОВУ «ТВОРЧЕСТВО»

«Ніхто не може пояснити, що таке слово «творчість». Попри те, що я людина віруюча, практично буддист, то я знаю, що  всьому є якась матеріальна основа – якісь психічні чи нейрофізіологічні процеси. Щось же там відбувається у мозку під час того, що ми називаємо творчістю. Треба знати, шо. Я зараз читаю лекції з нейрофізіології творчості – намагаюся і сам розібратися, і людям пояснити, що відбувається у голові, коли людина займається так званою творчістю. Я постійно говорю, що це надлишкова здатність мозку, яка не має практичної користі в житті. Надлишкова здатність мозку деяких людей займатися комбінаторною діяльністю, себто переставляти слова. Вся справа у синтаксисі. Прагматично, якщо користатися мовою, то всі ми мислимо контекстуально, й існує загальноприйнятий синтаксис і ми так чи сяк висловлюємо свої думки, описуємо речі у такий спосіб, що можемо один з одним порозумітись. Натомість література – це якась така приватна комбінаторна гра, коли я ставлю слова в такому порядку, в якому вони раніше не стояли. І це називається творчість. Як з того виходять вірші, як з того виходить хороша проза -абсолютно невідомо. Існує елемент письменницької майстерності чи професійності. Я кажу, що я знаю всі слова, а якщо знаю не всі, то ті, що мені треба, я сам вигадаю». 

ВДОХНОВЛЯЕТ ИЛИ ПРЕТ?

«Що таке «натхнення» а тим паче «джерело натхнення»? Ви створюєте образ високого символізму, який я не знаю як пояснити. Я не знаю, що таке натхнення, не знаю, що таке джерело натхнення. Я знаю людей, які мене мотивують на що-небудь робити, бо я страшно лінивий, я намагаюся не робити зайвих рухів взагалі ніяких. В мене є муза, яка мене 3 роки якось надихає на це. Слово «надихає» вам подобається в цьому сенсі? Але вона мене не надихає! Вона мене впирає! Мене від неї так пре, що це просто атас. Я намагаюся їй якось віддячити своїми віршами. Хочеться, щоб їй було так само кайфово, як і мені від неї». 

О СУБЛИМАЦИИ В ТВОРЧЕСТВЕ

«Сублімація – це один з вагомих мотиваторів для творчості. Але не конче сублімація. Я пам’ятаю свої перші юнацькі спроби щось писати, першим стимулом була імітація. Ти прочитав текст, тобі хтось сподобався, ти починаєш писати під Хемінгуея, під Кортасара. Той же Кортасар сказав, до речі, що  його абсолютно не інспірує життя до створення текстів, а інспірують інші тексти. Дуже багато може бути «двигунчиків», які запускають творчі процеси. Але сублімація хороша. Мої вірші це суцільна сублімація». 

О ВЕРЕ В ИНОПЛАНЕТЯН

«Я не вірю в інопланетян. Я взагалі не вірю, що існує ще хтось, окрім мене. І тому якось так безболісно проходить втрата зору, тому що я одначе бачу перед собою тільки пульсуючі згустки реальності. Ніхто мені не доведе, що переді мною якісь інші люди, а не ті, яких я вигадав. Для цього світу немає іншого місця, як тільки у моїй свідомості. Так що я не вірю в інопланетян. Всі закони фізики твердять, що хаос мав би бути єдиним стабільним станом матерії, натомість матерія якимось чином ускладнилася до такої міри, що з неї вийшла органічна матерія білкової структури, і ці білкові структури в результаті стали носіями свідомості, яка і уможливила появу світу. Ви розумієте, що світу не було до того часу, поки його ніхто не думав? Ну це ж очевидно». 

О НОВОЙ КНИГЕ

«Книжечка – довідник для тих, хто випадково потрапив на цю планету і не розуміє, що коїться. Якщо ви відчуваєте себе аутсайдером, маргіналом, якщо у вас проблеми з соціальною адаптацією – ви не дуже чітко уявляєте собі життєві перспективи і взагалі не розумієте, нафіга взагалі вся ця соціальна орієнтація і чому взагалі все вимірюється тільки баблом, якщо у вас час від часу виникають гострі напади мізантропії або соціопатії, якщо вас переслідує й іноді загострюється до галюцинацій відчуття: а де я? хто всі ці люди? а шо тут діється? Або якщо ви застосовуєте до себе слово «лузер», то ця книжка для вас. Якщо ж ви успішний і цілеспрямований і у вас все гаразд із соціальною адаптацією і ви знаєте, що успіх в житті – це найважливіше, і у вас прекрасні фінансові, життєві й інші перспективи, коротше кажучи, якщо у вас все в шоколаді, то вам ця книжка нафіг не потрібна. В принципі, не потрібна і ніяка інша книжка». 

Этот материал был подготовлен в рамках Программы межредакционных обменов при поддержке международного медиа-проекта MyMedia. 

Оставить свой комментарий: